Локація: Київ, Національна бібліотека ім. Вернадського.Об’єкт: віртуальна скульптура з сірого бетону та кольорового загартованого металу.

Скульптура уособлює вигаданий художником уявний «підсилювач смаку» — E019. Це алюзія на цифрове позначення «замінників», «барвників», «підсилювачів» тощо. 

Які інструменти виразності має використовувати сучасна скульптура, що встановлюється у вже існуючому, складному середовищі динамічного міста, щоб мати змогу конкурувати з оточенням, захоплювати простір, привертати увагу, ставити питання глядачу? Чи треба їй більше зосередитися на власній індивідуальності, ніж намагатися обслуговувати певні запити чи відповідати контексту місця, де вона встановлюється? Саме ці питання порушує художник під час роботи над об’єктом. 

Скульптура, використовуючи класичні матеріали (камінь, бронзу, дерево), програє «змагання у виразності», видається декорацією, їй дедалі важче бути поміченою, фокусувати на собі. Увага стає все більш цінною величиною і валютою не тільки у віртуальному світі, а і в публічному просторі. У контексті українського міста, критично переповненого агресивною візуальною інформацією, скульптурі складно утримувати увагу глядача, змагаючись з 30-метровими рекламними бордами, малими архітектурними формами та іншими об’єктами різних форм, кольорів і розмірів, що агресивно та безконтрольно захоплюють простір. 

Добавить комментарий